Я продовжую “розкатку” свого проекту з інформування стосовно фахівців сфери психічного здоров’я у Полтаві (і взагалі цієї сфери).
За іронією, серед перших публікацій буде пост про психолога, з яким я вперше побачився лише вчора і про презентацію метода, про який я сам майже нічого не знаю., тому мета посту досить проста і обмежена- сказати: “такі у нас є”, поділитись особистим розумінням та враженням.
Також майте на увазі, що наступні речення можуть щось викривити через мою ж призму сприйняття та змістити акценти.
Руслан Ільченко та “Метод МюрЕй” (наголос на останній склад).
Спочатку про метод і його засновницю. Його створила Мерілін Мюрей. У дитинстві вона отримала жахливий особистий досвід. Цей досвід її пам’ять благополучно витіснила (“забула”), але ті страшні почуття, що вона пережила, визначили подальше життя. Вона з головою поринула у служіння людям та роботу, нікому ніколи не відмовляла, її всі любили, для багатьох вона стала мамою, вона була дуже успішною… і начеб-то все класно… але. Зворотній бік такої позиції в очі кидається досить рідко. Людина не живе своїм життям, у неї розвиваються різноманітні гіперкомпенсаторні “способи життя”, які ми називаємо залежностями, неврозами, вадами, хворобами, важким характером, незрілістю, слабкістю та іншими ярличками (обов’язково дивись фото нижче, з деревом, автор Дарв Сміт), а своєю надмірною, світлою, святою любов’ю і турботою про інших вона позбавляє їх можливості рости і розвиватись. Зараз я згадав картину, коли мати, якій було за 60, на консультацію привела за руку сина, якому було за 40. Думаю, це чудова ілюстрація необмеженої материнської любові. Такі стосунки, думаю, можна назвати співзалежними. А співзалежність- однією з центральних тем методу. Пані Мерілін допомогли усвідомити її, скажімо, особливості та перегиби, в подальшому вона розробляє концепцію особистості з фокусом на негативному досвіді людини у минулому, його наслідках та інструменти роботи з ними.
Зверніть увагу:
1. Негативний досвід у минулому надзвичайно різноманітний. Ви (не фахівці) навіть не уявляєте, наскільки він може бути різноманітним і наскільки він може бути взагалі НЕ пов’язаним з фізичним насильством. Ілюстрація історї Мерілін- це лише одна ілюстрація однієї історії однієї людини.
2. У більшості випадків ми НЕ усвідомлюємо впливу негативного досвіду дитинства на наше життя. Ми лише переживаємо його наслідки у теперішньому і взагалі ніяк не пов’язуємо одне з іншим.
3. Повірте, мій пост не дає вичерпної інформації про метод.
Одна з особливостей методу- практична спрямованість. Нукових даних мало, він не розкручений, але він є, він працює, має власну систему сертифікації та підготовки фахівців. На сайті Мерілін Мюрей позиціонує себе як психологічний консультант. Для формального визнання методу як психотерапевтичного є власна модель особистості, але поки що немає інституту і членства у асоціації (можу помилятись). Не формально, я вважаю, що це психотерпевтична робота. Скарг не надходило.
Руслан Ільченко- практичний психолог, консультант по залежностях, член Полтавської філії Української спілки психотреапевтів. Магістр психології, аспірант. Займається науковою роботою. Директор центру “Вихід є”. Є тренером методу, має сертифікацію.
Його мужність ділитись власним досвідом викликала у мене повагу до нього. Видно, що він в темі методу, любить свою роботу, класно структурує матеріал, робить це легко, створює чудову людяну атмосферу. І вміє проводити презентації ?
То ж, дякую, Руслане! І дуже радий знайомству.
Наостанок, продублюю: мета посту- сказати: “такі у нас є”, поділитись особистим розумінням та враженнями. Чим більше я написав, тим більше вірогідність, що я щось викривив через своє сприйняття та змістив акценти.
Дякую, що дочитали!